У Козельці триває конфлікт між місцевими депутатами

У чинного голови Козелецької селищної ради Валентина Бригинця із депутатської більшості залишилась мізерна меншість. Не допомагає навіть настирлива присутність народного депутата Бориса Приходька, який не соромиться сидіти в Президії ради. Втім, навіть це не робить раду дієздатною. Нещодавно Козелецька селищна рада побила черговий антирекорд – всього п’ятеро з двадцяти шести депутатів зареєструвались у сесійній залі.

З початком політичної кризи голова ради Валентин Бригинець намагається зібрати її вже вп’яте, і вп’яте – провально. Попри складну ситуацію, конструктивного діалогу в Козельці досі немає. Ба більше – сторони-опоненти вже більш відкрито звинувачують одне одного у недієздатності колегіального органу. Одначе в результаті страждає вся громада, а найперше – діти, які через формальну причину – відсутність укриття – ввесь навчальний рік провели вдома.

П’ята спроба зібратися на чергову сесію Козелецької селищної ради увінчалась фіаско. Політична криза в громаді триває від початку лютого. Фактичною її причиною стало усунення від керівництва фракцією «Нашого краю» та відкликання мандату депутатки Наталії Мороз. Як раніше пояснювала пані Наталія, зроблено це було нібито за прямою вказівкою народного депутата України Бориса Приходька.

Через це свавілля більшість депутатів заявили про свою незгоду і відмовились брати участь в засіданнях сесій. Так, 17 лютого тільки вісім із двадцяти шести депутатів селищної ради зареєструвались у сесійній залі. Кворуму немає, сесії теж! Керівництво громади звинувачує опозиційних депутатів у зриві розгляду низки фінансових, земельних та соціальних питань. Ті, у свою чергу, стверджують, що від часу озвучування та подання голові громади низки вимог жодну з них досі не задовольнили. З того часу зірвано вже п’ять сесій, остання з яких продемонструвала, що в голови селищної ради Валентина Бригинця є лише п’ять вірних багнетів, а цього явно не достатньо для того, щоб управляти громадою.

Ірина Санченко, яка представляє в селищній раді партію «Слуга народу», каже, що депутати не ходитимуть на засідання сесій селищної ради, доки не буде виконано їхні вимоги.

«Вимог у нас лише сім! Усі вони стосуються життєдіяльності громади та комфортного життя її мешканців. Проте зазначу, що ми пішли на компроміс, і з усіх вимог залишили декілька, щоб розблокувати раду. Але… голові це не потрібно, – обурюється депутатка. – Раніше ми звернулися до голови громади з проханням провести сесію 19 травня із запропонованим нами порядком денним. Там були бюджетні (стосовно укриття) та земельні питання. Також першим питанням ми поставили скорочення одного із трьох заступників. Чомусь такий порядок денний їх не влаштував. Я все більше і більше впевнююся у тому, що керівництву громади не вигідно, щоб сесія відбулася. Бо тепер же можна у всьому звинувачувати депутатів».

Карина Артюх, яка є в опозиції до чинного селищного голови і представляє партію «Рідний дім», каже, що через бездіяльність місцевої влади учні та дошкільнята змушені навчатися вдома, оскільки навальні заклади закриті для них через відсутність належного укриття.

«Більшість дітей у громадах Чернігівської області ходять до школи ще з вересня, а козелецькі діти – ні, – говорить селищний депутат. – Хто читав вимоги до голови, той бачив, що третя вимога – це відновлення навчання дітей нашої громади в навчальних закладах (змішана або очна форма). Коли ми почали про це кричати, то ще й винними, виходить, стали? Що робила влада у 2022/2023 навчальному році задля відновлення очного навчання? Де кошти, виділені з державного бюджету на бомбосховища?»

У Козелецькій селищній раді ситуацію коментують так: «Історія з небажанням брати участь в роботі сесій виникла не вчора й не позавчора. Вона – тривала в часі, має свою тяглість. Прикриваючись лозунгами про нібито небажання селищного голови йти назустріч опозиційним депутатам, криються цілком конкретні наміри й задачі. Якщо називати речі своїми іменами, слід відзначити, що, по суті, сьогодні ми є свідками дій, спрямованих на унеможливлення роботи Козелецького селищного голови та його команди, які свого часу чесно перемогли на виборах. При цьому в хід ідуть різні методи: від систематичних звернень до правоохоронних органів про нібито зловживання селищної ради в питаннях господарської діяльності – до примітивної блокади сесійної роботи! Спочатку, начебто з міркувань економії бюджетних коштів, висувається абсурдна за своєю сутністю вимога скоротити посаду одного із заступників селищного голови. Хоча очільник громади, якого обирали люди більшістю голосів на минулих виборах, має законне право формувати структуру (до речі, затверджену тими ж депутатами!), яка відповідає завданням, поставленим для реалізації своєї передвиборчої програми».

Мабуть, найбільш доречно управлінську кризу прокоментувала одна із місцевих мешканок Тетяна Шкурко:

«Війна вже триває 9 років, але жодна влада до цього не подбала ані про укриття, ані про дороги. Чисельні ямкові ремонти, причому при будь-якій владі, – абсолютно недієві, стає лише гірше. Колишня влада «кошмарить» попередню, і так вже триває кілька років, причому з тих самих питань. В громаді нічого не змінюється. Замкнуте коло».

Очевидно, що риторика з обох таборів набуває недружнього характеру, а стіл переговорів здається утопією. Відтак, за понад три місяці недієздатності селищної ради накопичилось понад 200 питань, які потребують негайного вирішення. Ясно одне: наразі ніхто не береться чітко сказати, як довго триватиме політична криза, яка переросла в абсолютну деструкцію. Можливо, на чергову сесію варто винести не 200 і не 300 питань, а всього одне – недовіра чинному селищному голові. Судячи з крайньої спроби зібрати сесію, в опозиції є всі можливості відкликати керівника громади і запустити роботу ради.

Віталій Назаренко